Три пили

Жив на світі дід Петро,
Кумедний на вроду,
Як зумів комусь збрехати,
То мав насолоду.

Умів випити добряче,
Щоб настрій підняти.
І любив він дуже часто
З когось посміятись.

Якось, було, на базарі
Зустрів друга Клима.
Привітався й запитав:
- Котра вже година?

Клим сумлінно відповів.
І почав питати:
Чи удалось тобі, Петре,
Комусь вже збрехати?

Що ти, Климе, я вже все...
Перестав дурити.
Треба трохи на цім світі
І чесно пожити.

А ти що по ринку бродиш?!
За чимось шукаєш?
Пилу хочу си купити,
Клим відповідає.

Пилу? - пита дід Петро,
Подаймо си руки.
Я тих пилів, Климе, маю
Вдома аж три штуки.

Грошей з тебе не візьму,
Могорич і квітка.
Нащо мені їх аж три,
На якого дідька.

Польську, руську і австрійську,
Гідні пили маю.
Котру си вже сподобаєш,
Ту і вибираєш.

Так пиляють цілі дні,
Тирса, як полова.
І не тупляться ніколи,
Даю чесне слово.

Почекай, - промовив Клим.
Побіжу по пляшку.
Й миттю могорич приніс
Від баби Палажки.

Після добре си залили,
Міцно обнялися
І поплентались додому
На пили дивиться.

Як попали на подвір’я,
Петро дав команду:
Жінко, тещо й люба дочко,
Станьте біля ганку!

З тим Петро звернувсь до Клима:
Маєш аж три штуки,
Вибирай си, котру хочеш,
Бери собі в руки.

Жінка - то є пила польська,
Теща - то австрійська,
А донька - то найновіша
Пила та - російська.

І отямивсь бідний Клим,
Та й став міркувати,
Як то вдалося Петру,
Так його збрехати.

Омелян Ліуш, UR5SBG