А може це ти?

Згадалась балада, як сина Альошу
Побачила мати з екрану кіно:
Летить він в атаку крізь років порошу,
Хоч смертю хоробрих загинув давно...

Хай думка наївна та память не стерта –
Я в хроніку давню вогненних років,
В солдатські обличчя вдивляюся вперто,
Проходячи вкотре шляхами батьків.

Я кидаюсь з ними на кулі за Бугом,
Під бомбами корчусь у хвилях Дніпра...
Поразки і відступ.. Поразки - як цугом.
І віра крізь відчай... Москва...Сталінград...

В боях і утратах дорога й зворотна
Повз згарище-хату туди на Берлін.
І ненька-Вкраїна, святкова й скорботна,
Вітання прощальні нам шле навздогін...

Хоч думка наївна, нічого, не гордий –
Включаю девятого знов з девяти...
Стара кінохроніка Держфільмофонду...
Он знову хтось схожий... А може це ти?!

Рейтинг@Mail.ru